Федор Климчук
Урывак з 10-й главы аповесці М.В.Гогаля
"Страшная помста"
Ды'вный Дніпр в ты'ху пого'ду, як спокы'йно й пома'лу нысэ' чырыз лісы' й го'ры по'вны во'ды свойі'. Ны зворухнэ'; ны захробосты'ть. Ды'высся й ны зна'йіш, йдэ чы ны йдэ ёго' вэ'лычна шырыня', і здае'цьця, бы ввэсь вы'лытый вин з шкла і бы сыня'ва люстрана'я доро'га, быз мі'ры в шырыню', быз конця' в довжыню', лыты'ть і в'е'цьця по зылё'ному сві'ты. Лю'бо тоды' й гаря'чому со'нцёвы огля'нутысь з высочыні' і опусты'ты лучі' в хо'лод шклянэ'йі воды', і ліса'м, шо коло бэ'рога, я'сно освыты'тысь в во'дах. В зылё'ных ку'чырах воны' збы'лысь ра'зом с полёвы'мы квытка'мы коло во'дэй і, нахылы'вшысь, ды'влецьця на самы'х сыбэ', шо в воді', і ны нады'влецьця, і ны наті'шецьця самы'мы собо'ю, і всмі'хуюцьця тым, шо в воді', і выта'ють йіх, маха'ючы голле'м. В сырэ'дыну Дніпра' воны' ны посмі'ють гля'нуты: ныхто', кро'мы сонця й сыня'вого нэ'ба, ны ды'выцьця в ёго'. Ма'ло яка'я пту'шка долыты'ть до сырэ'дыны Дніпра'. Пы'шный! Ныма' рыкы' такэ'йі, як вин, на всім сві'ты. Ды'вный Дніпр і в тэ'плу лі'тню ныч, як всэ засына'е, і чолові'к, і звір, і пту'шка; а Биг оды'н вылы'чно огляда'е нэ'бо й зэ'мню й вылы'чно стря'сае ры'зу. З ры'зы сы'плюцьця зо'ры. Зо'ры горе'ть і сві'теть над сві'том, і всі ра'зом одбыва'юцьця в Дніпро'вы.
Настояшим рубином, играющим в лучах солнца звучит этот отрывок.