Література і коментарі

1. Леонюк В. Ольхівський Борис // Словник Берестейщини. – Львів, 1996. – С. 219; Ромашин Ю. Ольхівський Борис // Українська журналістика в іменах. – Львів, 2003. – Вип. 10. – С. 351; Ільїн О. Українська молодь з Галичини, Волині, Холмщини і Полісся у Віленському університеті // Над Бугом і Нарвою. – 2009. – № 5. – С. 30-32; Ильин А. Иван Шендрик и Борис Ольховский – агенты митрополита Шептицкого по сбору в Западной Беларуси документов, касающихся церковной истории //Дакументальная спадчына Беларусі XIV–XX стагоддзяў. Матэрыялы навукова-практычнай канферэнцыі, прысвячанай 75-годдзю Нацыянальнага гістарычнага архіва Беларусі (Мінск, 26 чэрвня 2013 г.). – Мінск, 2014. – С. 174-181; Яблонська О. Подорожні нариси Б. Ольхівського: у пошуках національної ідентичності // Справа. Беларуска-ўкраінскі альманах. – Мінск, 2016. – Вып. 3. – С. 160-168.
2. Ольхівський Б. Вітер у нетрях // Пам’ятки України. – 2002. – № 3-4. – С. 128-137; Ольхівський Б. Вітер у нетрях // До тебе світе… Українська література Берестейщини. – Київ, 2003. – С. 235-242; Ольхівський Б. Полісся й Волинь // Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшші 1917-1939, 1941-1944 рр. – Луцьк, 2005. – С. 35-40.
3. Іоанн Ольхівський (1878-1938) – новомученик Церкви російської, до Жовтневої революції священик Луконицької церкви Слонімського повіту.
4. Євгенія Ольхівська (1874-?) – вчителька Мотикальського народного училища, а потім – вихователька Віленського жіночого духовного училища.
5. Неоніла Ольхівська (1876-?) – вийшла заміж за Володимира Калішевського, випускника університету, який 1906 року був викладачем Білостокської приватної гімназії.
6. Надія Ольхівська (1879-?) – на початку ХХ ст. жила при батькові.
7. Її батько Гнат Кирилович Ширинський (1857 – після 1915) – священик Бородицької церкви Кобринського повіту.
8. Никанор (в миру Никифор Тимофійович Каменський, 1847-1910) – російський богослов і археограф, архієпископ Казанський та Свиязький.
9. Глазов В. Иулиан Ольховский. Предначертанный путь священника из Мотыкал // Брестский курьер. – 2016. – № 3.
10. Федір Осипович Шехтель (1859-1926) – російський архітектор, живописець і сценограф, один з найбільш яскравих представників стилю модерн в російській архітектурі.
11. Із листа сину Борису. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі ЦДІАЛ України). – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 15.
12. Там само. – Арк. 21.
13. Там само. – Арк. 22.
14. Глазов В. Вказ. праця.
15. Данілюк Б. Азіраючыся расой выетымі вачыма. Успаміны. – Мн., 2012. – С. 132.
16. Николай Крейдич (1873–1938) – пізніше православний священик, духовний поет.
17. Центральний державний архів Литви. – Ф. 175. –Оп. 2V/Ca. – Спр. 495. – Арк.1.
18. З архіву його доньки Мирослави Дмитріюк-Гаюк (США).
19. Тимофій Корнилович Лось (1880-1953) – перший директор Брестської російської гімназії.
20. Володимир Омелянович Ніконович (1878-?) – вчитель математики і фізики, до революції в Києві видав чотири науково-популярних книги з фізики.
21. Василь Дмитріюк (1890–1973) – український депутат польського сейму, брестський лікар.
22. Сергій Хруцький (1887–1954) – український депутат польського сейму, вчитель російської гімназії.
23. Володимир Криницький (1883–1954) – український діяч на Поліссі, брестський адвокат.
24. Василь Криницький (1889–?) – український діяч на Поліссі, брестський адвокат.
25. Павло Артемюк (1891–1951) – директор брестської української школи ім. О. Стороженка, майбутній єпископ УАПЦ – Платон.
26. Антон Васинчук (1885-1935) – український політичний діяч, засновник товариства «Рідна хата» і газети «Наше життя».
27. Петро Корольчук (1882–?) – брестський лікар.
28. Костянтин Зноско (1865-1943) – протоієрей, церковний історик.
29. Ймовірно, Костянтин Зноско.
30. ЦДІАЛ України. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 815. – Арк. 14.
31. Поліщук Борис. Свято в честь Івана Луцкевича у Вильні // Діло. – 1929. – № 285.
32. Іван Луцкевич (1881-1919) – білоруський та громадський діяч, публіцист, археолог, колекціонер,засновник білоруського руху.
33. Мабуть, перша стаття про І. Луцкевича в українській пресі.
34. Пам’яті Бориса // Краківські вісті. – 1944. – 6 липня.
35. Іван Захарович Шендрик (1879-1939?) – український історик, архівіст, педагог, журналіст, бібліограф.
36. Шестакова Н. Олександр Цинкаловський та Архів історії унії / Н. Шестакова // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. – Луцьк, 1998. – С. 33.
37. Шестакова Н. Архів історії унії 1596 року у фондах Центрального Державного історичного архіву України у Львові / Н. Шестакова // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 2000. – Т. 240. – С. 86-94; Колекція Архіву історії унії у фонді «Греко-католицька митрополича консисторія у Львові» в ЦДІАЛ в Україні / Н. Шестакова // Студії з архівної справи та документознавства. – Київ, 2001. – Т. 7. – С. 61- 65; Олександр Цинкаловський та Архів історії унії / Н. Шестакова // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. – Луцьк, 1998. С. 33-35.
38. Луць В. Митрополит Андрей Шептицький та дослідження і колекціонування волинських старожитностей унії / В. Луць // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. – Луцьк, 1998. – С. 36-45.
39. Пам’яті Бориса // Краківські вісті. – 1944. – № 146.
40. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі ЦДАВОВУ). – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 2146. – Арк. 7.
41. Дзендик А. Чотири роки з митрополитом Андреєм // Свобода. – 1994. – 20 листопада.
42. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 23.
43. Можливо, письменник Федір Одрач.
44. Никанор Абрамович (1883-1969) – майбутній митрополит УАПЦ.
45. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 17.
46. Стефан Кулик-Науменко (1885-1945?) – волинський священик.
47. Віленська жіноча російська гімназія для православних дітей Любові Іванівни Поспєлової, пізніше Пушкінська гімназія.
48. Надія Кулик-Науменко (1911-1991) – дружина відомого українського історика і публіциста Романа Бжеського (1897-1982).
49. ЦДІАЛ України. – Ф. 201. – Оп. 4-б. – Спр. 2276. – Арк. 3, 4.
50. Нині Дрогичинський район Брестської області.
51. Михайло Андрійович Романович (1855? – після 1914) – вчитель Здитівського народного училища Слонімського повіту, фольклорист, активний кореспондент газет: «Наша Ніва», «Гродненские Губернские Ведомости», «Литовские Епархиальные Ведомости» та ін.
52. ЦДІАЛ України. – Ф. 201. – Оп. 4-б. – Спр. 2276. – Арк. 1, 2.
53. Шестакова Н. Архів історії унії 1596 року у фондах Центрального Державного історичного архіву України у Львові / Н. Шестакова // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 2000. – Т. 240. – С. 88, 89, 90.
54. ЦДІАЛ України. – Ф. 201. – Оп. 4-б. – Спр. 2276. – Арк. 5.
55. Мабуть, цей лист писав майбутній протопресвітер УАПЦ Семен Гаюк (1909-1997) своєму батькові, протоієрею Якиму Гаюку ( 1886-1972).
56. ЦДІАЛ України. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 818. – Арк. 2.
57. Іван Іванович Коровицький (1907-1991) – український літературний критик, історик православної церкви, педагог, бібліограф і культурний діяч, доцент Варшавського університету, директор Православного митрополітального музею.
58. ЦДІАЛ України. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 818. – Арк. 5.
59. Там само. – Арк. 3.
60. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 6.
61. Там само. – Арк. 11. (на поштовому штемпелі дата 3.12.36 р.)
62. ЦДАВОВУ. – Ф. 3571. – Оп. 1. – Спр. 29. – Арк. 86.
63. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 3.
64. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 5.
65. ЦДІАЛ України. – Ф. 408. – Оп. 1. – Спр. 818. – Арк. 57.
66. Михайло Іванович Рудницький (1889-1975) – український літературний критик, літературознавець, письменник, редактор часопису «Назустріч».
67. Дмитро Іванович Донцов (1883-1919) – український літературний критик, філософ, політичний діяч, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму, редактор часопису «Літературно-науковий вістник».
68. Яручик О. Суспільно-культурне та наукове життя української еміграції в міжвоєнній Варшаві // Слово і час. – 2010. – № 7. – С. 27.
69. Ільїн О. Андрій Крижанівський – український письменник-неоромантик із берестейського Полісся // Справа. – 2016. – Вып. 3. – С. 102-128.
70. Євген Филимонович Маланюк (1897-1968) – український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.
71. Юрій Іванович Липа (1900-1944) – український письменник, поет, публіцист, автор української геополітичної концепції, один з визначних ідеологів українського націоналізму.
72. Модест Куницький – український журналіст, літературний критик. З ним Борис Ольхівський навчався у Віленському університеті.
73. Іван Дубицький – український журналіст, літературний критик, перекладач.
74. Сергій Гнатович Козуб (1897-1938) – український радянський публіцист, літературознавець.
75. Валеріан Васильович Боржковський (1864-1919) – український учений-етнограф, археолог, статистик, громадсько-політичний діяч.
76. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 9.
77. Мабуть, «Танківці» – члени літературного об’єднання «Танк», які після його розпаду створили часопис «Ми» і видавництво «Варяг».
78. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 14. Зворотна адреса: Lwów, Cicha 5, Drukarnia.
79. Дмитро Іванович Чижевський (1894-1977) – український учений-енциклопедист, культуролог-славіст, філософ, літературознавець.
80. Володимир Юхимович Січинський (1894-1962) – український архітектор, графік і мистецтвознавець.
81. Василь-Дмитро Васильович Кучабський (1895-1971) – український історик, публіцист, політик, війсковий діяч.
82. Антоній Оссендовський (1878-1945) – польський мандрівник, журналіст, літератор і громадський діяч.
83. Дарія Віконська (справж. Іванна Малицька-Федорович, 1893-1945) – українська письменниця, літературознавець і мистецтвознавець.
84. Улас Олексійович Самчук (1905-1987) – український письменник, журналіст і публіцист, редактор.
85. ЦДАВОВУ. – Ф. 3859. – Оп. 1. – Спр. 377. – Арк. 18.
86. ЦДАВОВУ. – Ф. 3859. – Оп. 1. – Спр. 375. – Арк. 23.
87. Юрій Євгенович Кульчинський (1908 –1996) – псаломщик Рахманівської церкви Кременецького повіту, закінчив богословський факультет Варшавського університету, за українській патріотизм, сидів у Береза-Картузькому концтаборі (вересень 1939 р.), у сталінських таборах (1948-1956). Його тітка Тетяна Кульчинська була заміжня за депутатом сейму Мартином Волковим (1892-1977), з яким Борис Ольхівський підтримував дружні стосунки. Схоже, що депутат був далеким родичем Бориса Ольхівського, сестра якого Марія була одружена з Володимиром Волковим.
88. Напевно, історика Дмитра Дорошенка.
89. Ольхівський Б. Ceterum censemus. З приводу брошури В. Кучабського «Значення ідей Вячеслава Липинського» (міркування про вплив історичних праць В. Липинського на формування світогляду молодої української інтелігенції) // Ми. – 1936. – Кн. 5.
90. В’ячеслав Казимирович Липинський (1882-1931) – український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму.
91. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2393. – Арк. 4.
92. ЦДАВОВУ. – Ф. 3859. – Оп. 1. – Спр. 375. – Арк. 23.
93. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 6.
94. Степан Іванович Левинський (1897-1946) – український письменник-мандрівник, сходознавець, культуролог, польський дипломат.
95. Лівицька-Холодна Н. Видавництво «Варяг» // Сучасність. – 1980. – № 11. – С.12, 13.
96. Іван Чернява (справж. Еміль Кіцило, 1911-1943) – український письменник.
97. Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) – український поет, прозаїк, перекладач і літературознавець.
98. Володимир Ласовський (1907-1975) – український мистецтвознавець, критик і художник.
99. Антін Чекмановський (справж. Нивинський, 1890-1945) – український письменник і журналіст.
100. Наталка Лівицька-Холодна, мабуть, знала, що батько Бориса жив у Клєцьку і Деречині, тому вирішила, що він – білорус.
101. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. – Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. – Т. 2. – С. 790.
102. Лівицька-Холодна Н. Видавництво «Варяг» // Сучасність. – 1980. – № 11. – С. 13.
103. Письменники, які об'єдналися навколо редакції журналу «Літературно-науковий вістник», на чолі з Дмитром Донцовим
104. Лівицька-Холодна Н. Видавництво «Варяг» // Сучасність. – 1980. – № 11. – С. 15.
105. ЦДАВОВУ. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 1398. – Арк. 7.
106. ЦДАВОВУ. – Ф. 3571. – Оп. 1. – Спр. 29. – Арк. 116.
107. Лівицька-Холодна Н. Видавництво «Варяг» // Сучасність. – 1980. – № 11. – С. 7.
108. Яручик О. Суспільно-культурне та наукове життя української еміграції в міжвоєнній Варшаві // Слово і час. – 2010. – № 7. – С. 100.
109. Українське Слово. – 1937. – 14 березня.
110. Sanders.A. Um die Gestaltung Europas. – München, 1938.
111. Олександр Нікурадзе (псевдонім A. Sanders, 1900-1981) – німецький фізик і геополітик, грузинського походження.
112. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 30. На поштовому штемпелі 12.VI.1938. Зворотна адреса: Hordyński S. Red. Nazustricz. Lwów, Rynek 10.
113. Мабуть, книга Ю. Липи «Призначення України».
114. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 38.
115. Портнов А. Наука у вигнанні. – Харків, 2008. – С. 163.
116. Олександр Гнатович Лотоцький (1870-1939) – український науковець (церковне право), громадсько-політичний діяч, письменник і публіцист.
117. Роман Степанович Смаль-Стоцький (1893-1969) – український мовознавець, політичний діяч, дипломат.
118. Валентин Васильович Садовський (1886-1947) – український економіст, громадсько-політичний діяч.
119. Іван Опанасович Шовгенів (1874-1943) – український гідротехнік і меліоратор.
120. Василь Олексійович Біднов (1874-1935) – український громадський і культурний діяч, історик православної церкви.
121. Павло Іванович Зайцев (1886-1965) – український літературознавець.
122. Дмитро Іванович Дорошенко (1882-1951) – український політичний діяч, історик і літературознавець.
123. Гліб Олександрович Лазаревський (1877-1949) – український публіцист і літературознавець, дослідник економіки СРСР.
124. Євген Олексійович Гловінський (1894-1964) – український економіст, громадський і військовий діяч.
125. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 9.
126. Іван Кедрин- Рудницький (1896-1995) – український історик, літературознавець, політичний діяч і журналіст.
127. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 10.
128. Напевно Кедрин переплутав Український науковий інститут зі Східним інститутом у Варшаві, хоча Ольхівський співпрацював і зі Східним інститутом.
129. Б.О. Як большевики узалежняють Україну від Москви? // Діло. – 1937. – № 78.; Совітські богатирі звільнені від податку!... // Діло. – 1937. – № 78.; Бібліотекарська справа на совітській Україні // Діло. – 1937. – № 93.
130. Ольхівський Б. Земельний устрій на Радянській Україні // Діло. – 1937 – № 113, 150.
131. Геннадій Іванович Которович (1916-1964) – український журналіст, кореспондент газет «Polityka» і «Діло», в якій писав під псевдонімами «Роман Гучванович», «Гром», «КТВ», «Кент», «Ківш» та ін.
132. КТВ. Небуденна книжка Бориса Ольхівського // Діло. – 1937. – № 261.
133. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2393. – Арк. 1.
134. Сергій Прокопович Тимошенко (1881-1950) – український архітектор і громадсько-політичний діяч, депутат Сейму, 1930-39 рр. жив у Луцьку.
135. Войцех Свентославський (1881-1968) – польський фізико-хімік, міністр освіти (1935-1938).
136. Брати Андрій і Петро Крижанівські, які жили у Варшаві.
137. Василь Тисяк (1900-1967) – український співак, лірично-драматичний тенор.
138. КВТ. Щоб зростала традиція геройського культу // Діло. 1937. – 2 червня.
139. Петро Петрович Холодний – чоловік поетки Наталі Лівицької-Холодної.
140. Діло. – 1938. – 11 лютого.
141. КТВ. Комерс у «запорожців» // Діло. – 1938. – 4 березня.
142. ЦДАВОВУ. – Ф. 3571. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 202.
143. КТВ. Лєгалізація корпорації «Запорожжа» // Діло. – 1938. – 12 березня.
144. Діло. – 1938. –30 жовтня.
145. ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2394. – Арк. 36.
146. ЦДІАЛ України. – Ф. 328. – Оп. 1. – Спр. 104. – Арк. 89, 90.
147. Мабуть, Олександр Цинкаловський.
148. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 1.
149. Тарнов (Тарнув) – місто в південній Польщі, де у 1920-1923 рр. перебував уряд УНР.
150. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 21.
151. Мабуть, Роман Смаль-Стоцький.
152. Мабуть, Петро Петрович Холодний (1902-1990) – український графік і художник.
153. Дмитро Олександрович Ровинський (1824-1895) – російський юрист і мистецтвознавець, збирав і вивчав російську гравюру.
154. Павло Миколайович Попов (1890-1971) – український літературознавець, мистецтвознавець і фольклорист.
155. Микола Іванович Петров (1840-1921) – російський і український церковний історик, літературознавець, мистецтвознавець.
156. Костянтин Свідзінський (1793-1855) – польський колекціонер, бібліофіл, меценат.
157. З друкарні Києво-Печерської Лаври, видання якої відзначались високою поліграфічною технікою.
158. Син ректора Української господарської академії у Подєбрадах (Чехословаччина) Бориса Георгійовича Іваницького (1878-1953) – українського лісознавця, журналіста, міністра УНР.
159. Посилання самого Ольхівського: В фотографії я ляїл – це Ви мене намовляли не купувати апарата, а тепер терпить на цьому «Наша Батьківщина».
160. Мабуть, Олександр Цинкаловський.
161. Мабуть, директор Українського наукового інституту Олександр Лотоцький.
162. Віталій (в миру Василь Васильович Гречулевич, 1822-1885) – духовний письменник і богослов, єпископ Могилевський і Мстиславський.
163. Січинський В. Історія українського граверства XVI–XVII вв.. – Львів, 1937.
164. Мабуть, книга Б. Ольхівського «Вільний нарід».
165. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 4-6.
166. Іван Павлович Сойко (1912 – ?) – український історик, учень Д. Дорошенка, вивчав історію України XVII-XVIII ст., випускник богословського факультету Варшавського університету.
167. Пантелеймон Куліш (1819-1897) – великий український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, перекладач, видавець.
168. Мирон Михайлович Кордуба (1876-1947) – український історик, публіцист, письменник, професор Варшавського університету.
169. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 8-13.
170. Олександр Цинкаловський.
171. Мабуть, Микола Миколайович Ковальський (1885-1944) – громадсько-політичний і військовий діяч, генерал-хорунжий, голова УЦК, редактор, публіцист, співпрацював з Українським науковим інститутом.
172. Грецькою мовою «левеня».
173. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 14-15.
174. ЦДАВОВУ. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 1132. – Арк. 77.
175. Петро Петрович Пекарський (1827-1872) – російський літературознавець, бібліограф, академік.
176. Іван Детесович Мігура (? – після 1712) – видатний український гравер і іконописець.
177. Мазепа. Збірник статей. – Варшава, 1938-1939. – Т. 1-2.
178. ЦДІАЛ України. – Ф. 369. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 20.
179. ЦДАВОВУ. – Ф. 3859. – Оп. 1. – Спр. 377. – Арк. 43.
180. ЦДАВОВУ. – Ф. 3859. – Оп. 1. – Спр. 377. – Арк. 153.
181. Зайцев О. Націоналіст у добі фашизму. – К., 2019. – С. 242.
182. Там само. – С.207.
183. Діло. – 1938. – 26 січня.
184. Назарук О. Донцовщина // Нова Зоря. – 1938. – 15 травня.
185. Гл. Книжку Святослав Доленги «Донцовщина», Варшава, 1938.
186. Гл. «Листи до братів хліборобів» Липинського (Вступ), гл. брошуру О. Назарука: Націоналізм Донцова й инші мишугізми і т. д.
187. Гл. статтю рабіна (Донцова) «Політичний момент в Росії і завдання соціалдемократії», Праця, ч. І, грудень 1909 р.
188. Див. «прецікаву» брошуру Донцова «Школа а релігія». Львів, 1910.
189. Про це в брошурі «Самостійна Україна». Вид. С.В.У. Вецляр, 1917 р., ст. 41.
190. Говорив про ту службу Василько, а в його устах було се тільки признанням.
191. Ольхівський Б. Передмова. Донцовщина. – Варшава, 1938. – С. ХІ.
192. Зайцев О. Націоналіст у добі фашизму. – К., 2019. – С. 272-273.
193. Жеваженко І. Від Мазепи до Скоропадського: дискурс гетьманства в історичних студіях і художній літературі 1930-х рр. // Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника. – 2018. – Вип. 10. – С. 186.
194. Ольхівський Б. Затоплені дзвони // Холмський православний церковно-нарідний календар за 1941 рік. – Краків, 1940. – С. 44-46; Шляхами Холмщини й Підляшшя // Ілюстровані вісті (Краків). – 1941. – Ч. 2. – лютень. – С. 12-13, Ч. 5. – травень. – С. 12-13, Ч. 6. – червень – С. 5-6; На північних межах // Наші Дні. – 1943. – № 8.
195. Яблонська О. Подорожні нариси Б. Ольхівського: у пошуках національної ідентичності // Справа. Беларуска-ўкраінскі альманах. – Мінск, 2016. – Вып. 3. – С. 167.
196. Ольхівський Б. Полісся й Волинь // Волинь. – 1942. – Ч. 35-36, 37.
197. Ольхівський Б. Вітер у нетрях // Пам’ятки України. – 2002. – № 3-4. – С. 131.
198. Ольхівський Б. Чи Маркс про це писав? // Нова Доба. – 1942. – № 19; Сигнали катастрофи //Нова Доба. – 1942. – № 20.
199. Нова Доба. – 1944. – № 27.
200. Юрій Косач (1908-1990) – український поет і прозаїк, небіж Лесі Українки.
201. Шевельов помиляється, бо Ольхівський помер у шпиталі.
202. Микола Шлемкевич (1894-1966) – український філософ і публіцист.
203. Шевельов Ю. Я, мені, мене (і довкруги). Спогади. – Харків-Нью-Йорк, 2001. – Ч. 1. – С. 209.
204. ЦДАВОВУ. – Ф. 3571. – Оп. 1. – Спр. 29. – Арк. 127.
205. Пам’яті Бориса. // Краківські вісті. – 1944. – 6 липня. Очевидно, що цей некролог написав близький друг Ольхівського, можливо, Андрій Крижанівський.
206. До Перемоги (Тижневик Військової Управи Галичини для Добровольців в Стрілецької Дивізії Галичина). – 1944. – 29 червня. – Ч. 26 (27).
207. Яблонська О. Вказ. праця. – С. 160-168.