Чи друкувалась "Хронологія" Андрія Римши у Острозі?
Криштоф Миколай Радзивіл Перун.
|
Знаменита "Хронологія" являє собою дванадцять пар зарифмованих дворядків, де стисло викладені біблійні події, пов'язані з певним місяцем. Історія її виникнення і введення в науковий обіг ставить занадто багато питань. Незвична для ХУІ століття форма видання - листівка (більше таких видань нема). В ній читаємо: "Друковано 5 дня мая, року 1581, в Острозе. Писанье Андрея Рымши". Але з 1580 до кінця 1581 року поет разом зі своїм опікуном, гетьманом Великого князівства Литовського Криштофом Радзивіллом бере участь у поході польського короля Стефана Баторія на Псков. До друкування було йому тоді свого вірша? З 1572 року Римша перебував на придворній службі у магната і знаменитого полководця Криштофа Радзивілла Перуна. Князь був головою так званої литовської (литвино-балтської) партії у Речі Посполитої, а його основний політичний конкурент, князь Костянтин Острозький, якому належала Острозька друкарня, - руської. Хоча Перун був зятем Острозького, але все-таки малоімовірно, що Римша зміг тоді знайти спільну мову з руськими діячами Острозького культурно-освітницького гуртка. Крім того, в 80-ті роки поет - член літературно-історичного гуртка у Несвіжі, яким опікувалися Радзивілли 1 . До складу гуртка входили Франтішек Градовський, Мацей Стрийковський, Ян Радван, Гальяш Пельгримовський, Ян Козак. Звісно вони були прихильниками литовської ідеї, тому писали здебільшого латиною (литовці вважали себе потомками римлян), а також польською. Зазначимо, що у Несвежі була своя друкарня. Дещо пізніше Римша, зблизившись з прихильниками литвино-руської ідеї Львом Сапегою і Євстафієм Воловичем, став писати і руською.
Замок і вежа князів Острозьских у м.Острог. З гравюри К.Рихтера. XIX ст.
|
"Хронологія" просякнута антитринітарним духом, а Римша був аріанином. Тому його авторство вкрай імовірно. Хоча в той час К. Острозький мав схильність до протестантизму, але є сумніви, щоб православні ортодокси із Острозького гуртка надрукували б такий твір.
Напочатку 40-х років XIX століття, описуючи бібліотеку купця О. Кастеріна, російський фольклорист і етнограф Іван Сахаров знайшов "Хронологію". Але він відомий в історії як фальсифікатор фольклорних і історичних джерел 2 . Літературознавець і книгознавець П. Берков, досліджуючи життя і діяльність бібліофіла Платона Актова, писав: "Откуда могли попасть в Тулу, где в основном составилась библиотека Актова, такие редчайшие издания как гутенберговская "Сивиллина книга" (по-видимому, о ней может идти речь при указании книги 1444 года), как 46 инкунабул, как славянское "Евангелие напрестольное" ХV века и другие? Откуда могли быть у скромного чиновника из поповичей средства на приобретение книг и рукописей в таком большом количестве?" 3 . Найцікавіше, що Актова опікував його земляк Іван Сахаров. Схоже, що "бібліотека" Актова була відстійником фальсифікатів для піднесення їх авторитету у наукових колах. Звісно, Сахаров дав чиновнику кілька десятків справжніх рукописів і цінних книг, які останній продавав солідним бібліотекам і колекціонерам для піднесення престижу свого "зібрання". Якщо повернутися до "Хронології", то висунемо наступну версію. У XIX столітті на Заході була поширена підробка друкованих книг, навіть папір робили з ганчір'я, як у давнину. Іван Сахаров вирішив перейняти "передовий" західний досвід. Природньо, що зручніше починати з невеличкого твору. Тому і з'являється листівка. Не випадково, Сахаров так упевнено на ній написав: "Наш зкземпляр - единственный". А для прикриття своєї фальшивки він обрав бібліотеку Кастеріна, історія якої дуже подібна на актовську.
Олександр Ільiн
1 Саверчанка І. Са спадчыны Андрэя Рымшы // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. - 1988. -№ 1. - С.26.
2 Козлов В. П. Тайны фальсификации. -М., 1996. - С. 207.
3 Берков П.Н. О людях и книгах. - М., 1965. - С. 78.
|
